Всього лиш слова...
Всього лиш слова з малих сторінок Для подальше відкритої суті, Просто безодня із власних думок, Програвши турнір серед люті. Ненавидиш тих, хто скалічив любов, Хоч сам винуватий у цьому, Наче темна фарба стікатиме кров, Покидаєш дорогу знайому. Не бачиш сенсу та важко ступити Крок в потойбіччя нестями. Внутрішня тінь буде просити Душевно мінятись ролями. Навіть не мрій і не показуй емоцій, Не потрібен більше дар мови. Важко буде на кожному кроці, Ставиш крапку із жалюгідної коми. Думаєш, що все надто просто, Готовий до самовбивства, Слова викидатимеш гостро, Знову почнуться слідства. Хтось помирає душею, Когось покидають тіла. Ти не робиш долю простою, Це лиш вигадані нами діла! Тобі важко порадіти за друга, Комусь важко зітхнути.. Охоплює нікчемна недуга, З часом легко тебе забути.
2021-08-10 10:10:26
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2505
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2567