Наодинці зі своїми
Наодинці зі своїми демонами. Вони кричать вустами тих , Хто латав тобі одвічні рани, А потім знову рвав і питав: "Болить?" Наодинці в натовпі не знайомих. Наодинці посеред своїх. Кружляєш, ще поки свідомий, В буднях осунутих стріх. Зустрів . - Нагодую тебе обіцянками, Пригощу дьогтем і медом. Поділюсь своїми ранками, Вкрию спогадами, мов пледом . -Все ще хочеш кров з молоком? Все ще прагнеш солодкі вуста? А в мені тільки образ ком. (А я ж думала ,що пуста!) Настане звичайний вечір - рахуй до ста. Наодинці дихай з моїми янголами. Вони приходять , коли твоє тіло спить, Латаючи одвічні рани, Шукають, де ще болить . А я без них вмираю, Доки назад чекаю.
2023-03-22 01:27:47
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13455
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2533