Наодинці зі своїми
Євгенія Стрельченко
Наодинці зі своїми демонами. Вони кричать вустами тих , Хто латав тобі одвічні рани, А потім знову рвав і питав: "Болить?" Наодинці в натовпі не знайомих. Наодинці посеред своїх. Кружляєш, ще поки свідомий, В буднях осунутих стріх. Зустрів . - Нагодую тебе обіцянками, Пригощу дьогтем і медом. Поділюсь своїми ранками, Вкрию спогадами, мов пледом . -Все ще хочеш кров з молоком? Все ще прагнеш солодкі вуста? А в мені тільки образ ком. (А я ж думала ,що пуста!) Настане звичайний вечір - рахуй до ста. Наодинці дихай з моїми янголами. Вони приходять , коли твоє тіло спить, Латаючи одвічні рани, Шукають, де ще болить . А я без них вмираю, Доки назад чекаю.
2023-03-22 01:27:47
0
0
Інші вірші поета
Не так Велетень Красива Завчасно
Інші поети
Kerrigan
@korolevaklunkov
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16949
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3635