Вакциновані

Людмила Скрипко

На кожнім кроці лиш одне питання: "Ви вакциновані? Кажіть вже. А чи ні?" Життя це чи покірне існування? Усі праві чи всі ми не праві? Ми вакциновані. Відсутністю любові І надлишком ненависті і зла. Ми шаленієм, як вовки від смаку крові, Ми судимо за душі , за тіла. Ми в усмішці вітальній кривим губи, Ховаючи реальні почуття. Улесливість маскує нашу грубість. Провалля душ давно вже до лиця. Ми розучились іншим співчувати І дарувати щирості тепло. Будуєм мовчки на відшибі хати, Тому що кожному до інших все одно.

2021-11-14 19:58:22

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

Маестро це ШЕДЕВР 🌟🌟🌟

Відповісти

2021-11-17 07:22:20

1

Людмила Скрипко

@просто веселка дякую❤️мені дуже приємна така висока оцінка моїй творчості і мені, як митцю🤗💐

Відповісти

2021-11-17 07:36:26

1

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1721

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4892