Ти
Людмила Скрипко
Мете на вулиці сніг, Хурделиця, мов тромбон. На кінчиках вій твоїх Сполохана птаха - сон. На рідній моїй землі Пухнастою ковдрою сніг. Стежками лежать роки В куточках очей твоїх. Морозний ранок застиг Рожевим малюнком мрій. На теплих вустах твоїх Посмішки слід легкий. Іній на вікна ліг - Стрілки, дужки, круги. Я у думках твоїх, А в моїм серці - ти.
2021-10-28 20:54:08
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Теплий гарний вірш...хай зморшки навколо очей будуть тільки від посмішки
Відповісти
2021-11-08 18:09:01
Подобається
Людмила Скрипко
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК дякую🙏❤️
Відповісти
2021-11-08 18:23:55
1
Інші вірші поета
Хочу Іноді Все на двох Ранок
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3160
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1714