Дорогою життя
На дорозі життя я багато стрічала людей. Хтось пройшов мимохідь, не лишаючи в серці сліда. Хтось мене надихнув на немало цікавих ідей, Хтось надії розбив і пішов, як крізь пальці вода. І обличчя чиїсь бачу й досі, немов наяву, Голоси тих людей виринають у спогадах знов. Пам'ять все розділяє на попіл й прозору росу. На образи і сльози, на віру, надію й любов. Все життя - круговерть безкінечна цікавих шляхів. Випадкових людей значно менше, ніж посланих нам. І як згадка лишаються здраві та світлі думки - Думай мозком! Вір серцю і сказаним щиро словам.
2021-05-16 13:12:18
7
0
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1930
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392