Виходила мати в поле
Виходила мати в поле, Виходила з хати. Виходила рано в ранці Жито дожинати. Виходила, Та й з усердям кутала дитину, Щоб не дай боже не хворіла У лиху годину. Жала жито, та й співала - Час спливає швидше. Промовляла замовляння, Щоб не стало гірше. За детиноньку молила, Аж мокріли очі. Ясним розумом молила, Голосом співочім. І за неньку помолила Мовою соловїной, Щоб лiтали дикі птахи Вільно Україною. Запиталася у долі, -"Як стерпіти муки?" -"Коли панськії кайдани Лишать мої руки?" Запитала, та й втирала Хусткой мокрі очі. Витирала, та й співала Голосом співочім. Ясним розумом співала, Мовою солов'їной. Щоб летали дикі птахи Вільно Україной.
2019-03-18 21:33:03
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Фія
Це не вірш, це щось прекрасне!😍🔥
Відповісти
2019-03-20 08:31:04
Подобається
LitcoG8
@Фія Мерсі
Відповісти
2019-03-20 08:35:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12478
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024