СНІГУРІ
Чекаю Снігурів.Чи прилетять? Чи розфарбують гілля пасмурне та голе полум'яно-рум'яним цвітом? Чи зашкарублих, загартованих морозом, вони зігріються пушком червоногрудим? Чи викроють із пам'яті зимові дні холодні. Коли сктрокатих зграйок мигтливі вогники обсядуть крони горобини, і умиротворюючи тишу, душу лікуватимуть.. Чи... Пора... Дихати все важче.. Пам'яті незгасних спогадів тягар обтяжливий все здавлює у грудях, і присмак гіркотливих днів як тінь, усюди невіддільно сновигає І в затишно-родинному кутку розвішує світлини ностальгічні. Хотіла б я перед розлукою і з ними попрощатись.. Чи.. Невже це... Прилетіли... Голівоньки згорнувши в теплі пір'їні шубки, зігріваються, зігріваючи й мене. Малюючи ледь-ледь помітну усмішку на безутішному обличчі, надію сповиваючи , що безутішне завтра звіщатиме лиш радісні новини.. Пора.. Прощавайте.. І прилітайте знову! В СНИ.
2021-12-13 23:04:03
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Дякую😊
Відповісти
2021-12-14 09:20:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1611