Світ навпаки

Лео Лея

Вірші осіннім падолистом вкривають стежку лісову. Десь букви зоряним намистом плетуть історію нову. Морозним нервом криє шкіру при переході у туман, Що відкриває душу щиро і огортає слів дурман. Далекі шати чарів ночі зірками вишиті давно, І розум закриває очі на все навколо: мрійне дно. Загайне марево зображень заполонило всі думки. Бажання дивовижних вражень світ вивертає навпаки...

2021-11-08 17:22:54

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Юлія Богута

"Загайне марево зображень заполонило всі думки. Бажання дивовижних вражень світ вивертає навпаки..." о це так влучні слова. Деяких вражень не хочеться апріорі, а вони самі все лізуть, начебто їх чекали тут. Сама атмосфера вірша легка, хоча деякі стрічки дуже нагадують про війну. Дякую. #чв

Відповісти

2022-10-17 06:24:08

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую за такий чудовий коментар💖

Відповісти

2022-10-17 06:42:00

Подобається

Лео Лея

Ґречно дякую 💖

Відповісти

2022-10-17 08:10:26

Подобається

Інші вірші поета

Застигла Моє серце - то океан Так легко... Нічне безглуздя

Інші поети

ArDen

@ArDen

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Olena Кim

@lenhcikm

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2099

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2638