Пауза
Життя натиснУло на кнопку, що зветься "Пауза", Не хоче рушати далі у звичнім ритмі. Рояться думки словами, мов збірка Брокгауза, Затіяли в голові уселенську битву. І ось голова моя, як окрема республіка, Стаються події в ній на межі реальності. А тіло? Що з ним? Та нічого йому не станеться. Інерцію ж не скасовано... Решта - формальності. Воно все нічого б, але така дисгармонія Збиває із пантелику, аж око смикає, Коли проживаєш день, і життя іронія Тебе у твої помилки знову носом тикає...
2023-05-15 08:18:39
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так і є) дякую за відгук
Відповісти
2023-05-15 10:34:05
Подобається
Лео Лея
дякую)
Відповісти
2023-07-26 21:38:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1739
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1943