Безпека
Колись вірші написані мною Турбували мої почуття, Може зараз усе так зів'яло, Що пропала сутність буття. Неможливість, можливість, інакше Все повинне бути чиєсь. Це твоє, не твоє , ти - ледащо! Чи зневіра у силу чудес? По краплині, стежині, сонливість Заважає й скликає до сну; Юродивість, сварливість, мрійливість - То не те, що в дитинстві було. Десь до зграї тебе закликають, Але ти з мурахами знов: За трудом, безпекою раю Не помітив як втратив свій кров. Все одне, ти один, лицемірство Заклинає твоє сердце на сталь, Ти наразі такий не красивий Не грайливий, але більше не жаль.
2022-10-20 21:35:55
16
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Coffee Content
@Ліса Головне - Кава, якщо вона справжня варта того! А ось назва посуду (горнятко кави, філіжанка кави, чашка кави, бокал кави, стакан кави тощо) кому як подобається.
Відповісти
2022-11-07 18:45:24
Подобається
Ліса
@Coffee Content філіжанка для мене звучить гарно, тому я зробила на цьому акцент 🥰
Відповісти
2022-11-07 18:46:30
1
Ліса
дуже дякую 🥰
Відповісти
2022-12-08 06:24:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3825
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4508