Безпека

Ліса

Колись вірші написані мною Турбували мої почуття, Може зараз усе так зів'яло, Що пропала сутність буття. Неможливість, можливість, інакше Все повинне бути чиєсь. Це твоє, не твоє , ти - ледащо! Чи зневіра у силу чудес? По краплині, стежині, сонливість Заважає й скликає до сну; Юродивість, сварливість, мрійливість - То не те, що в дитинстві було. Десь до зграї тебе закликають, Але ти з мурахами знов: За трудом, безпекою раю Не помітив як втратив свій кров. Все одне, ти один, лицемірство Заклинає твоє сердце на сталь, Ти наразі такий не красивий Не грайливий, але більше не жаль.

2022-10-20 21:35:55

16

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Coffee Content

@Ліса Головне - Кава, якщо вона справжня варта того! А ось назва посуду (горнятко кави, філіжанка кави, чашка кави, бокал кави, стакан кави тощо) кому як подобається.

Відповісти

2022-11-07 18:45:24

Подобається

Ліса

@Coffee Content філіжанка для мене звучить гарно, тому я зробила на цьому акцент 🥰

Відповісти

2022-11-07 18:46:30

1

Ліса

дуже дякую 🥰

Відповісти

2022-12-08 06:24:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3784

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11461