Вигадана
Хочу творити, але кому то треба. Мої слова порожні чує лиш небо. Мої проблеми дрібні, так чому я тону? Маю радіти всьому, та хіба я живу? Від самоти рятують вигадані герої. Існую лиш заради їх історій, Існую лиш заради музики й книжок, Зеленого чаю й легких балачок З тобою. Розганяєш пітьму, Мов сонце, грієш душу мою. Хто твій автор, чи ти жива людина? Чому з тобою швидко минає година? Чому я перестаю тонути? Чому так хочу тебе почути?
2023-05-19 13:32:58
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-05-19 18:01:10
1
Краміра Дарґо
@Н Ф дякую 💕
Відповісти
2023-05-19 18:03:13
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6160
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2539