Забутий рай

Іван Кійко

Давно він мрією був охоплен Що колись наступалять кращі дні Що зникнуть на завжди голод та війна Що люди перестануть гинути просто так Спамятають про свій забутий рай Вони мріють про небесний рай Но час як вода уходить нікуда Що залишив спогад на віка Землю оприкинули ядерним грибом Покривши землю густим пилом Пригорнувши сніжною рукой Останню строку допише зіма Світ повись на осколках мрій І птах крикнет в останню хвилину Подихом останнім повернувши вічність Спамятавши навіки зникнувший рай

2021-10-27 17:27:35

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

просто веселка

Дуже красиво, автор МАКСИМАЛЬНО молодець ✨

Відповісти

2021-10-27 17:29:29

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1957

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3874