Aurore
La vie est pleine de surprise. Il suffit juste de savoir les accueillir. C'est ce que tu me disais. Chaque fois que le monde t'envoyait une merde tu souriais et tu encaissais. Tu disais que ça allait passer. Que c'était une juste un obstacle à franchir. Je pensais que tu étais forte. Je pensais que tu étais incassable. Je pensais tellement de choses. Je pensais que je te connaissais, J'étais loins de m'imaginer à quel point c'était faux. Tu es le mystère qui restera sans solutions. Sans réponses. Je pensais que tu pouvais porter toutes la misère du monde sur tes épaules, que ça ne te ferais rien. Je pensais trop. Mais je ne disais jamais. Il suffisait que tu m'embrasses pour que tu fasses disparaître mes interrogations. Il suffisait d'un sourire pour effacer mes doutes. Tes yeux étaient et resteront la plus belle choses que l'univers est connu. Ton rire, tes cheveux, ton regard, tout en toi était un prétexte pour continuer à vivre. J'étais si loin de voir que toi, tu n'en avais plus, de prétextes. J'étais si loin de m'imaginer que tu allais mourir. Délibérément. Intentionnellement. Ma mère appelle ça un suicide. Moi j'appelle ça abandonner. Parce que la vérité, est là, tranchante, douloureuse, impensable et pourtant elle est là. Je n'étais pas suffisant. Je n'ai pas réussis à guérir ta douleur. Et tu as abandonnée. Tu m'as abandonné. Je suis... Désolé. J'espère que tu sauras me pardonner. Aurore, Je t'aime, inconditionnellement. K.
2021-02-06 16:57:37
9
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5025