Близькі люди

Julia Pound

Ми інколи забуваємо хто ми є Ми інколи забуваємо де ми є Ми інколи забуваємо все, все що можна Але рідних людей ми не забудемо ніколи Тих людей, які допомагали нам, радилися з нами, сумували, плакали, раділи, і все для нас зробили Ми їх не забудемо Та хоч весь світ навкруги перевернеться, ми змінено свій спосіб життя Вони будуть у нас глибоко, глибоко в серці І будемо пам'ятати їх до кінця свого життя.

2021-11-28 18:41:49

Інші категорії

Історичні Пейзажні Гумористичні Привітання Радісні вірші Подійні

Інші поети

Анастасія Андрійчук

@_nastia_a

Julia K

@yy_mistress

Cassandra Primo

@cassandra_primo

Схожі вірші

Всі

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

1929

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

7504