Плотолюбний світ

маленький демон

Розриваєш до крові зсередини серце не торкаючись його ні на мить, ні на дві. Обіцяв подарувати тобі моє "вперше", але ніби ножем пальцем водиш по череві. Кожен раз я не можу у втісі відмовити, дозволяю торкатись усіх темних місць. Від вуст до вуст приласкаєш і вгодиш ти, не помічаєш, як тулишся до грудей силоміць. Божеволію від твоїх рук на моїй шиї. Надави сильніше й залиш наодинці на кухні. Задихаюсь, серце б'ється в шаленому ритмі - це приємніше, ніж глибокі цілунки рвучкі. Я кохаю тримати твою теплу руку коли ми гуляємо, а не кривитись від того, як притиснеш до ліжка так, що зап'ястя, душі на місці не відчуваю я. Впіймала в хижі лапи мишеня дика кішка. В мені нема тієї хтивості яку шукаєш палко. Тішить уранці робити в ліжко тобі каву. Лиш вона знищить запах вчорашнього алко, що я випив, перед початком чергової забави. Я кохаю ніжно, всі слова з моїх вуст - для тебе, хоч не можу сказати того, що скінчить мої муки. "Не тули своє тіло до мого, кохана, не треба. Хочу слова, а не хрипкі стогони від тебе чути." Страх, що кинеш самого після цього зізнання не дає сил спинити цей театр нічний. Я вірю, що все ж здатний на любов і кохання, та плотолюбний світ, що в ньому ти мені чужий.

2023-07-09 13:11:20

Інші вірші поета

Обіцянка демона будь ласка Миттєвість Спокута

Інші поети

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Olena Кim

@lenhcikm

Asya

@gunes_aydin

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

2009

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3086