Біжи

Yantsya

Біжи від того, хто тримає, Хто про тебе часто забуває. Хто про недоліки лишній раз нагадає, Хто Рідко обнімає і крила твої ламає... Забудь про любов, Не чекай довгих телефонних розмов. Ця людина не любить тебе, повір Вона тримає тебе в клітці, але ж ти не звір ! Вона обмежує тебе і твої мрії. Ну, що ж в тебе ще залишились надії? Так буде краще, зрозумій, А потім відпустити зумій . "А що ж буде дальше? ", - спитаєш ти, А дальше сміливо до своєї мети іди. Ніяких перепон більше немає, Тепер тебе лиш найкраще чекає! Боїшся, що більше ніколи не зустрінеш кохання? Витри сьози, і геть сумнівання. Люди - кораблі, які часто відпливають ... Але ж в слід за ними інші прибувають...

2020-11-11 20:08:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Green Cherry

Очень здорово 😎 👏

Відповісти

2020-11-11 20:45:47

Yantsya

@Green Cherry спасибі 😊

Відповісти

2020-11-11 20:46:21

Інші вірші поета

Іншу тепер спробуй покохай Чому ми такі боягузи? Не від сього світу Я не вмію кохати

Інші поети

Kristin

@Khris_K

Yantsya

@jankaa

prabhat

@prabhat

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1873

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3507