ЧАСИ

Ізидора Пономар

Час невпинно від нас тікає... Крізь пальці він від нас витікає. Але це все ще краще, ніж зупинись він на мить... Хоч і є душі моїй про що сожаліть... Однак, краще жити, ніж часи свої зупинити! І ви живіть! Я за Вас порадію і Ви порадійте за мене! Не здатися - це важке діло, тяжка є робота. Порадійте ж за себе, що такі сильні, що Ви є, що Ви не зламались. Нам самим теж час від часу треба турбота! Як нема кому - треба самим про себе піклуватись! 09.05.2024

2024-05-09 18:20:36

Інші вірші поета

Про Кицю та Гриця Клітка Моя Весна Маріонетка

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Edelweiss

@Edelweiss

Ava Brown

@avaontiana08

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3829

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11461