لا مفر يا قايز
حتى لو طلعنا للفضاء روايات المثليين بتكون ورانا على الداعس انهارت اعصابي الله ياخذ ابليس لمتى واحنا ننصح ونفهم فيهم
2018-08-23 05:49:05
9
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Heba Na
عندهم عقليتهم و خيالهم الخاص… برأيي ما نحكي معهم شي… نحن عنا المثلية شي حرام و منافي للاخلاق بس الافضل لو ما ننتقدهم و نحترم مساحتهم… مش مناصرة الهم و بذات الوقت مش معارضة… ما بقرأ و لا بنتقد يعني موقف محايد… "الساكت عن الحق شيطان اخرس" بفضل كون خرسا على انو اتناقش بموضوع و اطلع منو بلا نتيجة و الاطراف كلها متزاعلة… كتير ممكن يعارضو رأيي و كتار عندهم ذات التفكير… كل الشغلة قصة نمط تفكير و احترام الغير💜💜💜💜
Відповісти
2018-08-23 06:49:31
Подобається
نـُونِه
معك حق لعنوا الواتباد وخلوه كله مثلية والمثلية تمشي بيه ، وهذا البرنامج لحقونا عليهِ😭👍
Відповісти
2018-08-23 07:23:56
Подобається
آيڤي ൨
وجع 😭😭😭😭
Відповісти
2018-08-27 19:18:38
Подобається
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4826
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185