لا مفر يا قايز

أيـــزي

حتى لو طلعنا للفضاء روايات المثليين بتكون ورانا على الداعس انهارت اعصابي الله ياخذ ابليس لمتى واحنا ننصح ونفهم فيهم

2018-08-23 05:49:05

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Heba Na

عندهم عقليتهم و خيالهم الخاص… برأيي ما نحكي معهم شي… نحن عنا المثلية شي حرام و منافي للاخلاق بس الافضل لو ما ننتقدهم و نحترم مساحتهم… مش مناصرة الهم و بذات الوقت مش معارضة… ما بقرأ و لا بنتقد يعني موقف محايد… "الساكت عن الحق شيطان اخرس" بفضل كون خرسا على انو اتناقش بموضوع و اطلع منو بلا نتيجة و الاطراف كلها متزاعلة… كتير ممكن يعارضو رأيي و كتار عندهم ذات التفكير… كل الشغلة قصة نمط تفكير و احترام الغير💜💜💜💜

Відповісти

2018-08-23 06:49:31

Подобається

نـُونِه

معك حق لعنوا الواتباد وخلوه كله مثلية والمثلية تمشي بيه ، وهذا البرنامج لحقونا عليهِ😭👍

Відповісти

2018-08-23 07:23:56

Подобається

آيڤي ൨

وجع 😭😭😭😭

Відповісти

2018-08-27 19:18:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5535

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12796