.insomnies part.5.

cha'

Une vague de souvenirs m'emporte, Une vague avec ceux que j'avais mis à la porte, Je me souviens de ton regard, Celui que tu m'a lancé, l'autre soir... Puis j'ouvre mes yeux, Pour ne plus souffrir, mourrir heureux, Il continue son chemin, Une faux entre les mains... Je te vois sourire, En pensant que ce soir, je vais mourir, Mais je n'ai plus peur, je ne suis plus angoissé, Car Mort effacera mes insomnies à jamais... J'irai rejoindre cette étoile, Je ne serais plus pâle, Je serai brillante, Comme ton regard qui me hante... Je serai la nuit, Je serais l'espoir, Celui qu'apporte une étoile dans le noir, En pensant cela je souris, la morte m'a emporté, cette nuit... Je vais te revoir, toi, être aimé, Je vais te revoir, être qui m'a abandonné, Je vais me débarrasser de ces insomnies, Je vais dormir, et cela toutes les nuits.

2021-01-20 06:25:02

2

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5889

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2402