Мы хотели быть вечным
Я всегда думал много и долго Думал счастья нужно искать Думал я что любви нужно много Чтобы сразу ее понимать Думал даже что жизнь коротка И приносит нам только печаль Думал так-же что можно слегка Не понять свою же мораль Но однажды понял как я Ошибался часто и много Потому что встретил любя Самую верную в мире дорогу Все случилось внезапно и быстро Даже подумать я не успел Произошло все ловко и хитро Хоть куда бы я не смотрел Это было что-то живое Что-то искренне и от души Нечто теплое и нечто родное И я рад что мы это нашли Много моментов и много историй Тысячи взглядов в ее глаза Она мышью хотела быть серой Но нам эта дружба очень нужна Если не рядом она - я скучаю Если не пишет - я переживаю Если не хочет гулять - понимаю Она любит меня - я знаю И если не вместе мы - очень плохо Если не видимся - невыносимо И даже если люблю слишком много Я знаю, что это простимо
2018-02-06 23:15:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1871
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672