Та ти не вмів навіть чекати.
Я завжди думала наперед , у всьому ,що стосувалось тебе чи нас, Мені складно робити таке: Визнати ,що все залежить від нас. Тоді прийдеться прийняти поразку, Що ти навіть не спробував йти, Шляхом який був у нас відразу, Тим яким я до тепер намагаюсь іти. Я завжди думала наперед, Про все ,що стосується нас. Тепер розумію ,що забула те все, Жалію про сотні образ, Що щось і колись не зробила , Чи може втрачала якусь можливість , Обійняти , поцілувати , повернути назад, І боляче було розуміти ,що втратила шанс. Нажаль ти б всеодно це не цінував, Забув би уже на ранок, І іншу в обіймах тримав, І іншій дарував би світанок. Це правда моя і твоя, Мені вже не важко признати, Усе залежить від нас , Та ти не вмів навіть чекати.
14.01.2019
12
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11446
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1911