Збирати зірки, поринаючи у твої очі...
Збирати зірки, Поринаючи у твої очі, хочу... Стає холодно на подвір'ї вночі... Чому? Чому ти чекаєш на щось біле з кимось? Не тому, ти поринаєш у мандри жіночі? Хвилі нагортають знову і знову, Відкидаючи щось на берег... Я відкрию тобі таємницю, мабуть... Відкидають пам'ятні хвилі, Ті хвилини, що поруч були ми... Ті не забарвленні кольором квіти, Що тобі мав у плівку згортати. Ті моменти, що повинні були стати Не лише у роті солодкими, А і насправді... Я би хотів збирати зірки, Поринаючи у твої очі... Може, коли ти зрозумієш, Як це: Малювати небо, не маючи фарб, Грати на гітарі, якої немає, Та ставити сцени до однієї персони, Та співати, без слуху та голосу, Посеред площ, парків, перонів... Як це: Дарувати частки себе... Беручи із-за пазухи, Шматочки серця, душі і любові...
2018-01-26 23:31:43
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
GRAFO
@Юлія Гаргат Дуже приємно😊 Спасибі за коментар😉
Відповісти
2018-02-04 19:04:26
1
Elae Marks
Я ничего не понимаю,но чувствую- красиво)
Відповісти
2018-02-18 17:54:55
1
GRAFO
@Elae Marks Спасибо)
Відповісти
2018-02-18 19:00:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3442
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3184