Годинник

GRAFO

Хвилини ще минають, Годинник йде... Це для кожного пам'ять, Що час пробігає, Що його не зупинить, Навіть на маленьку мить. Тому, є хвилина - робіть, Є хвилина - творіть, Є хвилина - любіть, Є хвилина - цінуйте, Та не лийте крові, Біля своєї долі. Згадуйте помилки, Щоб більше їх не скоїти. Життя - це годинник... Щось задзвеніло... Тільки би почути До змін у житті поклик, Прийняти як виклик. Та тільки б почути, Та тільки б почути, Цей метушливий годинник...

2018-01-27 22:34:57

25

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

GRAFO

@Юлія Гаргат Рад, що ви звернули увагу на зміст. Це дуже гарно. Спасибі😉

Відповісти

2018-02-04 19:02:31

1

Тетяна Стрельчук

Вірш змістовний,тішить , що на рідній мові за це дякую! Продовжуйте в тому ж дусі!!

Відповісти

2018-02-05 14:06:31

1

GRAFO

@Тетяна Стрельчук Спасибі☺

Відповісти

2018-02-05 14:13:15

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2233

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12487