Годинник

GRAFO

Хвилини ще минають, Годинник йде... Це для кожного пам'ять, Що час пробігає, Що його не зупинить, Навіть на маленьку мить. Тому, є хвилина - робіть, Є хвилина - творіть, Є хвилина - любіть, Є хвилина - цінуйте, Та не лийте крові, Біля своєї долі. Згадуйте помилки, Щоб більше їх не скоїти. Життя - це годинник... Щось задзвеніло... Тільки би почути До змін у житті поклик, Прийняти як виклик. Та тільки б почути, Та тільки б почути, Цей метушливий годинник...

2018-01-27 22:34:57

25

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

GRAFO

@Юлія Гаргат Рад, що ви звернули увагу на зміст. Це дуже гарно. Спасибі😉

Відповісти

2018-02-04 19:02:31

1

Тетяна Стрельчук

Вірш змістовний,тішить , що на рідній мові за це дякую! Продовжуйте в тому ж дусі!!

Відповісти

2018-02-05 14:06:31

1

GRAFO

@Тетяна Стрельчук Спасибі☺

Відповісти

2018-02-05 14:13:15

1

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

62

4

7822

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10897