Кит
Кита-бічнохвоста гойдатимуть хвилі, у нього альбедо і панцир на спині. У морі із солів кислот дисбалансів, без гомеостазу - плавець десонансів. ⠀ Хребетно поручний, судинно закутий : Вуглець та не кремній, це Кит-патогенний. Не мрець, наче мудрий - несильний порушник, плавун-непохитник, відмовник-глибинник. ⠀ Мете хвостоситом пустули заморські, кит-непоробець - хоробрий заморець. Несе плавцевеслом суспензії течій, гарячим підводним човнам-інтерсекцій. ⠀ Кит-сліпохода антроповоддя, транспероходу Скальд від замор'я. Коні ж на суші верхом на мулах, та ці драккари геть не плавучі. ⠀ Кит-підбережний, жолуба Конунг, глибки-безодні Ярл саможитний. Там де корали велет безбожний, кит-дестрофічний коням не гожий. ⠀ Кит-не-гібридний мулам-селекцій, кит-запорожець коням-інфекцій Царсько горілки водолій в мірі, Братсько розчинний, злато-зупинний. ⠀ Кит мов іридій, десь і ще родій, Кит соляного моря є злодій. І як тантал пишно блискучий, кит-самозванець сутньо-пекучий.
2021-08-29 21:29:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4046
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2015