Існую, не живу
Не відчуваю втоми Не відчуваю смак Не відчуваю спраги Не пам'ятаю запах Їм лише раз чи менше Діра у грудях все більшає Й порожнеча уперше Зробить мене спокійнішою Майже не сплю Дивлюсь на твоє фото Чи тебе я люблю? Вже скоріше як брата Мені болітимуть шрами Про які ти напишеш Відкриєш серця ти браму Мене з рахунків не спишеш Я робитиму все. Доможу чим зможу Для мене все це пусте Нема нікого схожого Такий зовні щасливий І нещасний в душі Мені боляче чути Як твоє серце кричить Ти ведеш якусь гру? Чи по максимум щирий Але країться серце Ти нещасний і милий Так болить голова Знов темніє в очах Тремтить голос, бува В скронях стукотить страх Страх за тебеІ і минуле а може і майбутнє Так краще разом все забути Закрить списки присутніх Та зроблю як скажеш ти Вітер зачіпа верховіття В голові ти, почуття й думки Ти подарував доленосний ковток повітря
2018-05-11 21:20:59
5
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8494