Мій найкращий шрам

Я

Ти ненормальний до божевільності До неможливості неможливий Як уособлення ти звабливості Ти і нещасний й такий щасливий Ти можеш бути для мене ідолом Кумир з яким не буду ніколи Твій образ ходить за мною приводом Ведеш уроки у життя школі Ти надзвичайний, тобой захоплююсь І думаю я така не одна Я відчуваю як я закохуюсь Адже підняв ти мене із дна Ти навчив бачить хороше в людях Ти показав мені сенс життя Тебе ніколи я не забуду Ти навчив просить каяття Я буду вдячна тобі завжди Ти приніс щастя, приніс і біль Згадай про мене колись, знайди Згадай любові моєї хміль Я знаю що я тобі лиш знайома А мені ти учитель буття Напевно я людина фігова А ти найкраща людина життя Ти ненормальний до божевільності До неможливості неможливий Як уособлення ти звабливості Ти і нещасний й такий щасливий (Ти залишишся моїм найкращим шрамом на серці. Сьогодні. Завтра. Вічно)

2018-06-04 20:19:17

6

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2464

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2791