Літній лікар поплескав Сергія по плечу. Хоча по обличчю було помітно - не все так райдужно.

- Друг ваш везучий. Дивом ногу врятували. Думали вже ампутувати доведеться. Але реабілітація буде довгою, — пояснював лікар. — Дівчина отримала множинні забої внутрішніх органів, зламала три ребра, ну і... на жаль, дитину втратила.

— Бля..ь, — прошепотів Сергій. — Можна мені до Дімки?

— Ви родич? - запитав лікар.

— Ні...

— Туди тільки близьким родичам можна. Батьків постраждалих сповістіть. Нехай приїдуть, якщо зможуть.

***

На ранок зателефонувала мамка. Батя зірвався, набухався, щось розбив на роботі. Його звільнили за статтею, ще й погрожували ментами. Ще за кілька годин з'ясувалося, що охоломон брательник зі своєю криптою встряг на бабки, які примудрився позичити в дуже серйозних хлопців... Сергій поняття не мав, що робити. Він відчайдушно намагався знову зануритися в сон, поговорити з тінями. Готовий був просити, благати, навіть пожертвувати собою, щоб цей маховик зупинився.

На вихідних мати не зателефонувала. Хоча роками це робила щовечора суботи. Серьога прийшов сам. П'яний до чортиків татусь спав на кушетці, а мати тихо плакала за столом. Коли син увійшов до її кімнати, вона навіть не обернулася.

- Що сталося? - запитав він, тихо обіймаючи за плечі.

- Ігор Миколайович... ну, старший син пані, яку я догладала... каже, що зникли прикраси. Дуже дорогі. А заходили до неї сьогодні тільки він і я. Більше нікого в квартирі не було... Там така сума... вони мені погрожували судом... Сергію, я не знаю, що робити.

Серьога теж не знав. Його немов забанили в цій дебільній грі без права відновлення акаунта. І всі його досягнення зараз перетворювалися на один великий страшний сон. Він вийшов у коридор. Озирнувся, шукаючи в напівтемряві вимикач. Запалив на кухні світло. На столі стояла ледь розпочата пляшка горілки. Поруч дві порожніх. Хлопець сів на жорстку табуретку. Узяв стопку, покрутив у руках і поставив на стіл. Відхлебнув із горла. Гірка рідина обпекла язик і горло. Він пив через силу. Ковток за ковтком заштовхуючи вогняну воду в нутро, яке звикло за останні роки максимум до пива і червоного напівсолодкого. Коли на дні залишалося зовсім трохи, Сірий відкрив холодильник, дістав пиво. Без закуски, майже залпом ще дві півлітрівки... Де саме настав момент перемикання тумблера? Та хрін знає. Перед ним знову стояли дві тіні.

- Писець, ти настирливий. Ну, гаразд. Чого хотів?

- Зупиніться, благаю. Я зроблю все, що скажете...

Тінь номер 1 засміялася:

- Пізно. Дитину не воскресити. Дімон твій із такими травмами нікому не потрібен. Буде клянчити по інстанціях групу інвалідності. Братан твій двоюрідний що так, що сяк лох, який би вляпався в якесь лайно. А батя б і без нас забухав знову.

- Мати-то за що...

- У всього є своя ціна, Сергію. Особливо у спроб грати в бога на нашій території. Хочеш зупинити процес?

- Так...

- Тоді доведеться залишитися тут.

Сергій кивнув.

Перед очима все попливло. Він знову був у своїй квартирі. Стопка книжок із Радугою, Кастанедою та іншим. Немиті кухлі на столі... Що це? Сон уві сні? Реальність? Смерть? Хер зрозумій, що...

Хлопець просто вийшов із квартири, спустився вниз і пішов у бік "Резеди".

Увійшовши в кафе, він не побачив на касі Інну. Замість неї стояла повненька блондинка з "хімією" на голові. Зазвичай вона видавала жрачку, лише зрідка підміняючи касирок.

- Драсті... А Інка сьогодні не працює?

- Інка... хлопче, ти коли востаннє тут був? Померла давно Інночка, царство небесне... Як дитинку втратила, і Дімка її підсів на якусь погань... Руки на себе наклала...

- Зачекайте... як руки... коли? Давно?

- Та піди рік уже... А ти що, виїжджав? Я тебе пам'ятаю. Ти їй подобався до того, як із цим... познайомилася.

Серьогу немов струмом ударило. Він намацав у кишені телефон. Кому дзвонити? Батькові, матусі чи брательнику-криптовалютнику? Хрін знає, що сталося в цій версії реальності або що воно тут таке...

Першим за списком був батя. Не очікуючи нічого оптимістичного, Серьога натиснув зелену кнопку. Батько слухавку взяв не відразу, гудка з п'ятого. Насварив сина за те, що той не з'являвся так довго. Поскаржився, що не відвідує матір, якій "там" так важко. Після "там" до хлопця почало доходити...

Він зараз там, де історія закінчилася так, як мала б, з урахуванням покарання від Тіней... А от що ж у реальності? Там, за межами сну?

***

- Євгенія Борисівна, ми вашого сина ввели в медикаментозну кому. Постараємося зробити все можливе... Але обіцяти нічого не буду. - Сивий вусатий лікар щось записав у зошит.

Мати, яка й без того схудла від нервів, зараз виглядала ще більш виснаженою. Батя намагався її підбадьорити, як міг. Навіть не пив кілька тижнів. Вважав, що Серьога на його совісті...

На брательника бандити забили болт. Тому, що в місто повернувся той самий майбутній мер. За підтримки ментів, обласної прокуратури та купи шишок-силовиків він так напряг місцевих бандюганів, що тим стало не до пацана, який їм торчав бабло.

Дімон після реабілітації знайшов роботу на удальонці. З Інкою стосунки потихеньку налагоджувалися. А потім якось сусідки помітили, що її животик помітно округлився.

***

Сергій стояв біля вікна. Точніше - біля чогось, що віддалено нагадувало панорамне вікно, крізь яке міг спостерігати реальність.

- Ну що, новачок... готовий?

Чорні тіні позаду традиційно з'явилися непомітно.

- Готовий... - відповів їм хлопець.

- Раз готовий, погнали, у тебе випробувальний термін. Покажемо, як обхідники працюють...