Вранці, прокинувшись, як зазвичай, після п'яти будильників, Сергій побіг у ванну. Поголився, почистив зуби. Снідати не став. Швидко одягнувся в більш-менш чисте, і побіг на заробітки. Намічався підробіток на кілька тисяч. Без головняка, зайвих зусиль, а головне - цілком легальний. Крім, хіба що, записів у трудову. Зробив - конверт забрав.

На все про все пішло години три. Після чого Серьогін організм нагадав про те, що йому таки потрібно жерти. Хлопець зібрав сумку, перерахував готівку і вирушив у "Резеду". Там сьогодні мали готувати борщ. Банально, але ситно.

Біля самого входу стояла стара Хонда Акорд із тупою наклейкою "катаюся там, де вовкам срати лячно". Звісно, Дімкіна.

Чесно сказати, у цей момент про сон Сергій узагалі не подумав. Згадав лише тоді, коли побачив, що Інна із Синитченком мило воркують біля каси. Збіг? Та навіть якщо й так, що йому-то? Пробивши на касі борщ, макарони і компот, хлопець сів, спостерігаючи за парочкою. Виглядали вони так, немов спілкуються сто років, та ще й дуже близько. Дімка раз у раз клав руку їй на плече, обіймав, і дівчина не намагалася відсторонитися. Ну... згода та любов, як то кажуть.

Доївши, він попрощався з обома, і поперся на хату. На очі знову попалася купа книжок, і в голові промайнула думка "а раптом не випадковість". Якось кілька років тому замдир однієї контори, де Серьога значився кур'єром, сказав, що не суть, як працює щось, якщо воно працює. Користуйся, та й усе. Сергій подумки кивнув, і вирішив продовжити експеримент.

Тільки от сувора реальність болт клала на його плани. Ніяких усвідомлених сновидінь. Чорнота, а під ранок якась хрінь, де він ще пиздюком вишні у діда в саду рве. Абсолютно некерований набір картинок. Однак ідейка в голові засіла, і хлопець вирішив, що наступного разу точно спробує.

Наступний раз трапився через два з половиною місяці. За цей час Сергій встиг поміняти кілька робіт-халтур. Побачити, як Дімон робить касирці пропозицію, і та обіцяє подумати кілька днів. А ще психанути від того, що батя знову напився і натворив херні. Тому, опинившись у довгоочікуваному сні, Сірий насамперед пішов у рідну домівку, взяв батька за грудки, і дуже переконливо зажадав кинути пити, і почати нове життя...

Через два дні зателефонувала мати. Точніше, дзвонила вона раніше. Тільки на стару сімку, яка стояла в телефоні з дохлою батареєю, використовуваному як домашній. А ось сам Серьога цього дня вдома не ночував. Вахта. Коли мати передзвонила на його робочу мобілу і повідомила, що батя добровільно пішов кодуватися, Серьога охрінів. Ще за тиждень батько влаштувався охоронцем у пристойну фірму, де за відносно невеликий термін встиг сподобатися начальству...

Тобто, працює... Сірий вирішив випробувати ще кілька ідей, щоб зрозуміти діапазон своїх можливостей. Ні, мир у всьому світі, на жаль, він навести не зміг. Особисто своїм життям теж не керував. Але ось оточуючим міг істотно змінювати умови існування. Мати, яка доглядала за старенькою, але вельми заможною жінкою, отримала надбавку в оплаті від спадкоємців.

Двоюрідний брат - телепень почав добре вчитися в універі, відкрив попутно невеликий бізнес. Вклався у свіжу крипту, вчасно продав, і підняв 20 штук зелені. Дімон з Інною вилізли зі своїх життєвих дуп, одружилися, взяли двокімнатну квартиру в іпотеку, і чекали первістка. Серьога відчував себе якщо не Богом, то таким собі адміном маленького маленького світу. Тільки от хотілося масштабніше, важливіше, крутіше...

Сновиденний адміністратор накатав собі план. Одним із пунктів став захист району від одного екс-бандюгана, який ліз у місцеві депутати. Усі чудово знали, що це за перець, але його зв'язки і дружба з владою... Загалом, потрапивши в наступний сон, Серьога зробив так, щоб бандитом-політиком зацікавилася місцева мафія. Та так, що той не просто забив на вибори, а взагалі звалив подалі.

План спрацював ідеально. Мужик конкретно наклав у штанці. Вивіз усю сім'ю в якісь корчі, і більше не з'являвся. Далі Серьога збирався навести лад із місцевими продажними ментами і парочкою охрінілих бандформувань. Тільки ось під час першої ж спроби занурення його викинуло. Щоправда, не в реальність...

Він багато читав про чорні фігури, сонний параліч та інші речі. Тільки от раніше щастило... Зараз же над ним височіли дві тіні. В очікуванні відчуття задухи та іншої жерсті, хлопець напружився.

- Ні, ми тебе душити не будемо. Це інші роблять. Ми обхідники, поговорити прийшли.

- Поговорити? - уточнив Серьога в тіней.

- Ми тут трохи зайняті були, тому не відразу прийшли. Але ти тут серйозно зіпсував усе... Цей браток із дев'яностих, якого ти з міста вижив, мав стати потім мером. А ти його лінію поламав. А вона зачепила ще парочку, з яких складалася схемка. За нею з цієї ж туси мужичок би очолив спочатку область, а потім на президентські пішов. Там би він крав за п'ятьох, брав купу кредитів. Але уникнув би війни, що могла б статися за кілька років. А так виберуть декого іншого. А він не тим служить... 

- І що мені робити тепер?

Тінь №2, як подумки охрестив її для себе Серьога, важко зітхнула:

- Скасовувати. Усе-все, що накоїв. Або ми самі. Але з відсотками так би мовити... Твої адмінправа, це невеликий, але критичний баг. Огрібати нам. Тому сюсюкати не збираємося. Або усуваєш самостійно або ми вносимо правки.

- Та хер ви щось зробите. Я там головний. Це мій сон! - психанув хлопець.

- Твій та не зовсім. У всіх є точка входу. Але ваша стеля - серфити. Лізеш хакати, писець тобі, друже. Можеш і сам там залишитися назавжди. Нео довбаний.

- Не вірю я вам. Ідіть-но нах. Я господар своїх снів. - вигукнув Сергій, і в цей момент прокинувся.

Звичний цикл умивання-зуби-душ-шмот на автоматі зайняв трохи більше часу, ніж зазвичай. Тому, що в голові засіла ця дивна ситуація. На понт беруть? Причудилося? Дах їде? Він заварив каву, бахнув практично залпом, обпалюючи горло, і вийшов на вулицю. Сонце лоскотало ніс, Серьога чхнув, і тут почув вереск гальм. Далі все, як у тумані. Уламки скла, крики людей.

Хлопець розштовхав роззяв, щоб побачити аварію. Бусик врізався в легковик... Червоний "Акорд" із майже повністю зім'ятим передком лежав на боці. Сергій рвонув до нього, розуміючи, що дебіли навколо здатні тільки на телефон знімати. Дімку притиснуло, а ось Інну йому вдалося витягнути... машина починала потроху горіти.

- Вогнегасник, бля... У кого є вогнегасник? - рявкнув Серьога оточуючим.

Хтось із мужиків побіг до своєї тачки. Його приклад наслідували ще кілька роззяв.