Що ж я зробила тобі злого?..
Від того погляду важкого - Робилося не по собі... "Що ж я зробила тобі злого? Що так завдячуєш мені? Що ж я не так тобі сказала? За що підвищуєш ти тон? Чи я тобі життя зламала? Чи вкоротила тобі сон? Може занадто вимагала? Чи ще обмежень додала? Чи переслідувати стала? Для тебе ким, скажи, була?.." Вже розгубилася в здогадках... Немає жодного ладУ, У голові своїй порядку, Усе ніяк не наведу...
2022-12-04 19:35:34
9
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
Багато буває в нашій голові питань, на які не завжди ми отримуємо відповідь. Вірш чудовий💖
Відповісти
2022-12-05 03:45:24
1
Н Ф
@Лео Лея Так і є. Дякую)
Відповісти
2022-12-05 05:07:43
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Цікаво ,цікаво 🙃😉
Відповісти
2022-12-16 09:28:24
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1769