В моїх блуканнях...
erorkaaa
В них немає ні шири, ні довжини, В них закони геометрії безсильні Скільки голову лама - не знайти, Тієї правди, як не шука тактильно... Та раз за разом все стає світліше Скрізь призму пройденого шляху Я вперше не шкодую своїх рішень Хоча інколи й ночую не під дахом В моїх блуканнях є вогонь - вона, Яку немов би моя уява вигадала Те полум'я в фужер. Кров її з вина П'янію трактом, де земля незвідана Поволі плине час, тане розсуд мій Доки йду в далекі далі, у чужі краї Шукаю майбутнє серед своїх мрій Та б'юся об вердикт зробленої дії
2023-08-30 13:34:00
0
0
Інші вірші поета
Ярмак - Прометей Нонконформізм Четверта ранку Ти справді хочеш зрозуміти?
Інші поети
Venera24
@Venera24
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Hannah
@hananahQbanna
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3342
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5416