В моїх блуканнях...
В них немає ні шири, ні довжини, В них закони геометрії безсильні Скільки голову лама - не знайти, Тієї правди, як не шука тактильно... Та раз за разом все стає світліше Скрізь призму пройденого шляху Я вперше не шкодую своїх рішень Хоча інколи й ночую не під дахом В моїх блуканнях є вогонь - вона, Яку немов би моя уява вигадала Те полум'я в фужер. Кров її з вина П'янію трактом, де земля незвідана Поволі плине час, тане розсуд мій Доки йду в далекі далі, у чужі краї Шукаю майбутнє серед своїх мрій Та б'юся об вердикт зробленої дії
2023-08-30 13:34:00
0
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3759
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2050