Муки душі
Найгірше для людини, Коли душа її рветься на частини, Бо не бідність і не холод І навіть не голод, Людину зморюють- ведуть в погибель Це неначе потрапити під ливень, А ніде прихиститись- утекти, Бо що поробиш коли їй долею призначено прийти. Так же як і ливень- від мук духовних не втечеш І що поробиш- така доля, від неї не втечеш, Ніхто не питатиме -хочеш чи не хочеш, Ніхто не зверне уваги- можеш чи не можеш, А прийде час- приймеш випробування як покору Яка радість і щастя розгонить наче вітер хмару. Може випробування людині для того, щоб вона розумнішала, Тільки от чому її духовна природа не гарнішала? І як знайти рівновагу серед страждань і мук, Що серце пронизають- наче лук? Коли знайдете відповідь- скажіть мені, А то у мене тільки запитання одні І вони без відповіді душеньку не гріють, А лиш серце розриваючись- тліють!
2024-11-18 20:20:26
2
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1529
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4896