Метелик
Емілія Дзвінко
У вир пригод метелик поринає І не вгаває від емоцій що його переповняє, Легкий в усьому але не легковажний В боях такий він відважний! Такий тендітний- його легко обманути, Але прекрасний внутрішній світ- його не забути! Уміє він дружити і любити, легко всім довіряє, Нерідко за це удар він приймає. З радістю усім допомагає, З упевненістю курс свій тримає І не боїться опалити крила, Бо ніхто не зруйнує його маленького дива, Що серце теплом зігріває й живе І буде вічно жити- не промайне! А чудо те зоветься вірою, Яку не зміряти ніякою мірою А лиш до серця прикладаючи- оживає І метелика на цьому світі тримає.
2024-11-16 23:44:30
2
0
Інші вірші поета
Дорога весна В пеклі і в раю Неповторність весни Провінційна дівчина
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Hanna Mad
@Hanna_Mad
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1958
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4826