Ми живемо і йдемо до волі

Антон Шаталов

Ми живем для життя, ми живем не для смерти, Для ходьби по побитим полям боротьби. Щоб самому за вибір кидати монети, Для досягнення волі — святої мети. Ми живемо для себе, ми живем для любови, Аби бачити й чути прекрасне завжди. Тії очі що хочеш голубить і брови, Що вугілля на себе вдягли оксамит. Ми живем для людей, ми живем для країни, Для прослави на віки Дніпра берегів. Ми живемо для того щоб царство руїни, Наший край не скорило у жертву собі. Аби й далі і далі міцніла родина, Аби вічно палали огні боротьби. Ми живемо щоб жила свята Україна, Її воля і слава щоб жили завжди. Бо не вмерли чесноти у час бідування, Коли Відень й Москва нам кайдани вдягли. Ми не ждемо від ворога те покаяння, Ми крокуєм до волі — святої мети.

2023-03-14 20:27:25

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

ромашка лікарська

Дуже гарно! Відчувається цей дух боротьби і впевненості у кожному рядку 💪🏻❤️

Відповісти

2023-03-14 20:32:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4949

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3470