Колекціонер реакцій
Він — колекціонер реакцій. Як хтось це почує, його то дивує, Невинне хобі чоловіка, Що пильнує, наче шуліка. "Та краще б купив дурний собі акцій" Так бачиш, він — колекціонер реакцій. Так-так, надзвичайно цікавий. Коли атакує, коли він міркує, Як здобич ховає в кишені, Стрілявши, немов по мішені. Бабах, і у серце улучив лукавий, Ну дійсно, збирач цей доволі цікавий. Хтось плаче в архіві реакцій "Чому ображає, чому зневажає?", — Пита заблукале дитятко, Згорнувшись маленьким ягнятком. Несеться на хвилях своїх імітацій, В поживу колекціонеру реакцій.
26.11.2022
4
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
@Антон Шаталов Так, неприємно, коли тебе використовують лише як об'єкт для спостереження або як експеримент🫤, а не живу людину😏
Відповісти
27.11.2022, 12:18
1
Антон Шаталов
@Лео Лея шкода, що ми усі часто таке робимо (я не виключення). Тішемося, від того, що комусь зле
Відповісти
27.11.2022, 17:49
1
Лео Лея
@Антон Шаталов Хотіла б заперечити, але тоді покривлю душею і збрешу, а брехати страшенно не люблю) Тому так, іноді совість їсть за це. Але мою зловтішність зупиняє розуміння того, що "хто радіє чужому лиху, сам потрапить туди, ще й не тихо", і я тоді себе моральними ляпасами заганяю в "правильне" русло. Уже не зловтішаюся, але й не співчуваю...
Відповісти
27.11.2022, 18:57
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2039
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3867