Я покажу тобі свій біль
Колись давно я помітила тебе в місячному світлі, А ти просто глянув на когось позаду мене. Сьогодні ти мене затримав, Але мені не були потрібні твої красиві та зів'ялі слова. Ні, ні, не розказуй мені казки про очі. Іди, іди, іди до інших за своїми бажаннями. Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе, Що то була не я серед весняної ночі, Що не я пробудила холодні спогади. Просто зникни! А ти ніколи не дарував мені навіть квіти, Але сьогодні їх шипи торкнуться твого серця. Ти не знав, що комусь може бути від твоєї любові боляче, Але сьогодні ти відчуєш мій біль. Так, я покажу тобі свій біль. Ти так прекрасно відіграв свою партію, А чого бажав насправді мені так і не відомо. Будучи осліпленою, я не помітила небезпеки. Все було прекрасно, було прекрасно. Тільки не зараз. Ні, ні, не складай казки з нашого минулого. Іди, іди, ідо інших за серцем в подарунок. Не доказуй, не доказуй, не переконуй себе, Що то була не я серед весняної ночі, Що не я пробудила холодні спогади. Просто зникни! А ти ніколи не дарував мені навіть квіти, Але сьогодні вони падатимуть з небес до моїх ніг. Ти не знав, що комусь твоя любов може нанести рани, Але сьогодні ти дізнаєшся про мої рани. Так, я покажу тобі свої рани. 2017
2019-08-24 17:20:14
3
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6127
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2458