Aquarius grime
All your enemies Become your friends. When you transform your weaknesses Into your strenghts. Improve your patience. Forget about stress. Just make a difference, Through common sense. Clear your mind, mate, don't have to fight For every pence. Destroy own ignorance. Fresh air defence. It might be a long night And time so tence. Waiting for light? It's so expencive. Walking around, they recommends. But short distance. With safety masks, safety lenses. And I remember those funny days. When our planet was not so dangerous place. And in that case, You even dunno Who sends you here and when Everything ends. And how your fantasies Become nightmares. Aquarius. Now you have choice and chance.
2020-04-02 20:46:18
29
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Дмитрий Карпин
@Мариам Алекс 😁thanks)trying to do my best)
Відповісти
2020-04-04 06:37:51
1
Дмитрий Карпин
@STELLA RAYMOND thanks)😉🌻
Відповісти
2020-04-04 06:41:00
1
JENOVA JACKSON CHASE
Ahhhaaa good one...
Відповісти
2020-04-13 07:02:12
2
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3672
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10894