Блог
Всі
Різне, Новини
Ніч. Небо грає емоціями. Сумом своїм воно топить наші смертні погляди у вирі розпливчастих темних барв. Воно підноситься над нами і ,без тіні співчуття, гордо тягнеться у даль. Нам не зрозуміти його древньої печалі, його романтики. Ми можемо тільки споглядати чекаючи власного кінця. Ніч одурманила світ своїм єством і силою своєю, пробралася у кожен закуток і шпарочку. Дерева, куші, трави і всяка живність німо завмерли перед її величчю. Та все ж чути, чути як трусяться вони зі страху, як тікають невідомо від чого, як нестерпно довго чекають торжества сонця. Усе переливається, гомонить повзе, звивається, викручується, вивертається у танці, що не кожен може його почути. Почути душею і тілом. Піти назустріч тьмі і не повернутися. Ось чого я хочу. Злитися з нею і стати дитям її. Бо в цей час закінчується торжество духу людського і прокидається світ, небачений раніше, що самим єством своїм наводить жах на чесних громадян.
Ніч і я в ній.
Вірші
Всі
Ти знаєш чому...
(пісенька)
Ти знаєш, чому я така щаслива?
Бо знову зорі засяють вночі,
Бо знову ранок буде мінливим,
І легко стає на душі...
Діти вийдуть надворі пограти,
Зазеленіють сірі степи,
Кішка під сонцем буде лежати,
Прокинуться темні хати...
Ти знаєш, чому я багато танцюю?
Бо вітер цілує щоки мої,
Бо дощик знову веселку дарує,
І легко стає на душі...
Сонце уже не ховає обличчя,
Небо показує свою блакить,
Людям відкритість сьогодні личить,
Тихо струмочок біжить...
Ти знаєш, чому я сьогодні співаю?
Бо пташка щебече ноти гучні,
Бо річка тепер свій хід не спиняє,
І легко стає на душі...
Холод ховається в сірі сніги
Німо лежить кучугурами скраю.
Часе, не стримуй себе і біжи.
Весно, тебе я чекаю...
4
0
440
Вікна
Я щодня ходжу повз твої вікна,
Знаю що там тебе немає,
Але хочу постукати,
Як пташка дзьобом.
Щоб ти озирнулась
І усміхаючись виглянула.
А потім ми б говорили.
Про те і про се...
Я хочу вірити що ти є,
Що ті вікна не просто так,
Що в цьому є сенс,
І це ти.
Це ти коли смієшся як дитя
І плачеш як старець,
Це ти обіймаєш мене при зустрічі й прощанні,
Ти даєш мені поради і тягнеш у свій світ,
Ніби читаєш мені книгу
Яку я не завжди зможу зрозуміти.
Я відчуваю твою прив'язаність.
І деколи мені страшно,
Страшно побачити тебе іншою.
Я боюсь цього природного бажання.
І знаю що одного дня все змінеться.
Через кілька слів ,
Що застигнуть в повітрі.
І я теж...
А ти чекатимеш відповіді.
Цього я боюсь,
Відповіді.
Бо любов незнана для мене.
Залишитися з тобою наодинці,
Пекло чи рай,
Незнаю.
Я точка На твому обличчі,
Відчуваю повну залежність.
О світе !
Що мені відповісти?
2
0
467
