Дана Онищенко
@danajaba
Мене звуть Дана і я трошки пишу
Вірші
Мужик
Я хочу домінувати, А жінок не визнавати Бо я просто народився Хлопчиком і розревівся. Правда не скажу нікому, Бо засміють мене у цьому. Як же добре, що я чоловік: Сильний, мужній, справжній мужик. А ті тупі курви, баби Та для мене вони бридкі як жаби. Щоб хтось на них подивився? Ха, та хто б на це повівся?
0
0
207
Інцели
Хлопчики вважають, Що всі їм «давати» повинні. Що вони просто ідеальні і невинні, Жалюгідна слабка стать Повинна послуги їм надавать. І вставати на коліна, Щоб смоктати, як скотина. У безправних суть одна: Виглядають як шпана, Але просять забагато Ніби хтось повинен дати Їм ті людські насолоди, Які вони вважають за нагороди.
0
0
195
Ви відібрали у мене життя
Ви відібрали у мене життя, Ви відібрали моє майбутнє. Але війна це справді незабутнє. Як я сумую за Кирилівкою, морем І за старенькими будівлями у баз Так що ж нам такого зробити, Щоб позбутися всіх вас? То може варто всіх спалити? Або втопити вас в морях? Чи може варто вас прибити - Камінням, цвяхами до нас? Щоб більше думок не було підходить Так близько до наших земель І програти цю жалюгідную дуель.
1
0
207
Ох, і де ж ти, моє кохання?
Ох, і де ж ти, моє кохання? Яке описується там: В книжках, співах і у фільмах Воно показується нам. Як же мені постаратись? Де мені його знайти? Чарівну людиноньку зараз, Її вуста красні. І покохати так же сильно Як ніколи не кохав, Щоб одразу і назавжди І щоб кожен з людей знав.
1
0
181
Бузок
Останній день цвіте бузок, Останній день його ми бачим. Немає більше в голові думок – Лиш залишки лісової хащі. І хай буде ця страшна мить, Але не буде таємної нагоди Торкнутися бузку і вплить У море відчаю людської вроди. І хай я буду виродком для всіх, І хай мене прокляне кожноє створіння. Але не пробачу я їх, Осіб, які засуджують нові покоління.
0
0
164
Я не просила вас відчувати…
Я не просила вас відчувати щось подібне - Таке просто, але водночас таке дивне. Це відчуття, яке разом ми пізнавали, А до цього ніколи його не почували. І наплювати, що скаже хтось із рідних! Не їм стикатися з осудом від бідних. Тих бідних рабів суспільної системи, Які ніколи не писали один одному поеми.
0
0
168
Винна
Я не ненавиджу вас «але», Але боюся вас до болю. Коли стою посеред вулиці, Чекаючи на долю, Котру мені ви преподнесли. Преподнесли мені ви смерть. Від втрати крові в том провулку, Який обходять всі довіку, Але він мене в тую мить полонить.
0
0
159
Лайка
Висерки, та йдіть до біса! Проклинаю я вас всіх Трясця твоєї матері, Яка виносила тебе майже рік. А бодай тебе чорти вхопили! За тупість твою несносную Ти гімно не роздушене Та не маєш ні краплі мозку.
0
0
174
Ми створили все на світі
«Ми створили все на світі: Кожен сантиметр землі. А ви наша тінь в грозовому попелі» Як же ви це все створили? А хто створив всіх вас? Чи не забули ви, дурненькі, Як народжувалися враз? Тільки вмієте, що нити, Що погані всі такі. А ви які, наші маленькі? Добріє чарівники? Що створили все на світі: Кожен сантиметр землі. Але так і не навчилися, блять, жити, А лиш нити як вилупки.
0
0
146
Плине час
Як називається хвороба, Коли не вмієш ти нічого? Як огидна слизька жаба, Яка поводиться до себе строго. Немає жодної хвилини, Коли серед людей пливуть, І проходять цілії години, Які закінчуються і вони ревуть. Закінчуються через проблеми, І проходять як одная мить. А потім люди шукають схеми, Щоб обернути їх і нормально жить. І зробити хоча б щось для себе: - Для любих, рідних, ворогів, Але душа шкребе І прориває схеми до самиїх ліків.
0
0
150
Це ніхто не буде читати
Це ніхто не буде читати, Бо я видалила цей вірш. Я відклала його подалі, Де в кутку сидить тиха миш. Я відклала подалі і туги, І журбу, яка жила серед боліт. Головне я знаю, Що в серці моєму проліт.
0
0
137