віденський вальс
поліська мавка
Наші руки сплітаються воєдино. Обвиваю тебе, мов та виноградна лоза. Нам залишилось разом, напевно, хвилини чотири. Ми щасливі, хоч смуток як тінь прослиза. Грає віденський вальс, його ноти бринять безупину, проникають у кожну хвилину єства. Я кохала тебе, та лиш ту половину, що, на жаль, уже нежива. Ми сміємося з долі, а очі наповнені болем. Як зробили усе, що могли, то чому не згаса той вогонь, що в танку запалили? Розвивається попіл наш вітром - невимовна краса.
2023-01-31 14:59:18
4
0
Інші вірші поета
Втрачені квіти Чортополох invention 13.06.23
Інші поети
Nespassion
@Nespassion
Robbie Massey
@robbie_massey
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2402
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2188