Forbidden love

Clary Lorraine

Forbidden love,its what we had my beloved dove.Your kiss,made me feel a bliss.Your smile,lit up the world even on the darkest of days.You were my light in the darkness,my air when I couldn't breath.You looked Beautiful,the way your eyes glistend in the sun.Your laugh,that echoed in my head.When you turned away,I felt more then pain,I felt as if I was fading away.Slowly,I lost hope in your return,and my heart burned and the ashes found it's way to your heart,but you can't love what is unlovable,you can't love me when there is nothing left of me. There might be errors,but I tried my best as I do not speak English very well. ~clary

2020-05-15 15:18:21

24

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Clary Lorraine

@POET UNKNOWN thank you soo much💖😘

Відповісти

2020-05-18 17:13:02

4

POET UNKNOWN

@Clary Lorraine 💕💞

Відповісти

2020-05-19 09:10:32

2

Mehak Kapoor

would you like to publish your content in book as a co author if interested then message me on Instagram @girlslife745 or message me at whatsapp+91 7087335829

Відповісти

2020-12-28 13:52:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15

15377

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

54

2

4392