A paradox of mistakes

China Town

I stood amongst the people In the place they call temple Staring down to the dark under My eyes as night as i ponder What is the right choice Can i say it with my voice? I touch my neck Grasping from the break Holding my breath I took a glimpse of death He was smiling with a sycthe Blurring my sight This was it i said Down and down i laid And the next thing i knew I was awake from the smell of stew She held my hand like it was alone I cried from the warmt to atone Its okay she said Its okay i said I smiled and so she did But little did i knew, she lied She was scared, trembing everynight As i looked at her in the light I fell in love and so did she But just the other one not the me She came from the future Escaping from the torture She knew what will happen But never stopped for a sudden Everything would have been better But i can also say neither Everything she did, i'd love it Dying in her arms as we meet I touch her cold cheeks to warm A sad little life to harm I love you Those were his words too He always understood Always understood He thinks it love When it not and its to prove How a useless being he is And what can i say but it was bliss It felt like i was in heaven When i am a heathen I hated this stupid life You had it worse but still survive I was jealous I was zealous I wondered what would happen If your sad little life is blacken And for some reasons i cried Not knowing that i lied Everything was too late I killed you on our first date I woke up and saw you once more Trembling from everything this world bore I stood and checked around once I smiled, this was a second chance

2020-06-16 13:08:16

7

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6135

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12804