Я в морзі, до біса холодно
(18+)
Я літаю як птах, У виріях і мріях Арктики, Мій психічний стан оцінити важко, «Та лікарі зі всіх сил намагаються» «Коли повна корзина крабів, Ти з неї ніколи не виберешся» Всі люди можуть справитися з раком, Або сховатися у панцирі на певний час, А я боюся уколів, захисна реакція — self harm приколи. Я хворий на голову чи всі навколо хворі? Я роблю те що приносить задоволення, інколи те що бʼє в голову. Плачу в подушку що не можу задонатити на кров, зате можу на FPV дрони для фронту Знаю, що це не вихід, але світ не в нормі. Ментальні виродки пальцем не клацнуть Прикольне виходить «братство», довіра і розуміння у взаємодії речовин не робить з мене хіміка, я прокрастиную навсмисно стаю для вас пропащим, я вірю в майбутнє століття, та на жаль, не вірю в наше. Комусь лишитися сина важко, Хтось колеться, молиться - одна параша. Всі хто «підтримують економіку країни» – від армії «відкошують», а я повинен через цих «диванних критиків» не мати конституційного права виїхати за кордон, як наприклад, громадянин України Євген Кошовий. Так, при владі дійсно відморозки і вам в інтернет просторі промивають мізки, навколо вороги Пластинка на одному крутиться диску, У весь час підвищений тиск; Я приймаю препарати щоб не йобнутись. На фронті - кіборги, в тилу - роботи, «Я не на війні по юридичним причинам» , (Хто зна може син прокурора) - з нововведеним законом достатньо бути полісменом або клоуном. Та якщо комусь захочеться крові, я опинюсь в морзі, а далі текст азбукою Морзе. В тілі при аналізі знайдуть залишки алкоголю, Зекономлять бюджет, достатньо короткий сюжет?
2024-05-11 10:14:28
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3752
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11920