Все ж таки моя...
boy_2_0_poet_epta
Ти потрапила в кадр фотоплівки, Освіжила чорно білі світлини. А я,стоячи на дорозі з бруківки, Втратив дар мови, цієї ж хвилини. Тоді...ти була прекрасна як ніколи, Зачарувала всіх і кожного. Дівчатка швидко ідучи зі школи, Не промовили слова жодного. А я, здалеку тихенько споглядав, Невже це я,таку принцесу заслужив? Часто собі це питання задавав, І чи я не сплю, щоб хтось не розбудив. Та ні,вона мене ще здалеку впізнала, Почала бігти з усіх ніг сюди,до мене. Підбігла і серйозно спитала, - "Не мене чекаєте джентльмене?"
2021-02-12 09:16:54
3
0
Інші категорії
Вірші в прозі Гумористичні Для дітей Філософські Сумні вірші Ода
Інші поети
Wanter
@chees
hawaii_palmafa
@hawaii_palmafa
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1211
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992