Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11
Розділ 12
Розділ 13
Розділ 14
Розділ 15
Розділ 16
Розділ 17
Розділ 18
Розділ 19
Розділ 2
Андрій:- Привіт красуня, не мене часом шукаєш?
Віка здивовано повернулася, та побачивши Андрія додала посміхнувшись:- Та ні, з чого б це тебе мені шукати?
А:- А я тут вже зрадів, ну гаразд, але намірів своїх я незмінюю, ходімо танцювати.
В:- Навіть так? Гаразд, дівчата ви зі мною?
О:- Ой я щось за дорого втомилася, ще трошки посиджу, а Дашка зі мною побуде ви йдіть.
Д:- Так так я тут, щоб тобі сумно не було.
О:- Моя ж ти лапочка.
Дівчата разом засміялися з цієї ситуації.
В:- Ну тоді і я з вами посиджу, а тоді разом підемо.
О, Д: - НІ НЕ ТРЕБА!!!!
О:-Ти йди потанцюй бач тебе кличуть, а ми через трошки приєднаємося.
В:-Нуу гаразд, йду йду. Ну що ти ще не передумав танцювати,- звернулася Віка до Андрія.
А:- Та ні, з тобою завжди за.
Пара відправилася на танцпол, поближче до ді-джея, згодом зовсім загубившись у натовпі від дівчат. Дівчата стали між собою розмовляти:
Д:- Втомилася від дороги значить, ахахах це ж треба придумати, що не зробиш заради щастя подруги.
О:- Ахахаха. Ну звісно, вони ще довго отак одне від одного ходити будуть, а ми їм трошки прискоримо їх спілкування. Ти ж сама бачиш, як вона змінюється коли він поруч.
Д:- О так, просто розцвітає. Головне щоб він був із нею справжній, бо якщо він просто бавиться, а Віка це зрозуміє то її стан буде гіршим ніж тоді коли вона дізналася що він зустрічався із Кірою.
О:-З цим згідна, будемо надіятися на краще, та і ми завжди ж будемо порчу. А зараз я вже відпочила і готова до запальних танці.
Д:- Ахахах, так ми завжди тут. А ти, я бачу вже відпочила?! Ну тоді ходімо станемо королевами цього вечора.
О,Д: Ахахаха
Андрій та Віка танцювали цілий вечір удвох, і навіть не помітили коли було вже далеко за північ. Коли дівчата у натовпі їх все ж знайшли, уже була друга година ночі, Віка засмутилася і трохи запанікувала, адже о 00:00 вона повинна бути вдома, за правилами батька. Хоча вона рідко приходила в такий час, тому що із хатньою робітницею вона мала дуже хороші відносини, і та завжди допомагала Вікі не натрапити вночі на батька та тихенько лягти спати. А на наступний день ще й придумати чому Віка не може вийти на сніданок. 
Тетяна Миколаївна, хатня робітниця, замінила Вікі бабусь яких вона, можна сказати зовсім не знало, адже їх життя обірвалося ще коли дівчинка була маленькою. Ту втрату вона перенесла дуже тяжко, і батьки не знали як зарадити цьому, бо маленька Віка постійно плакала та кликала до себе бабусю. В будинок щодня приходили нові робітниці, та жодна не могла справитися із дитиною. А от одного дня, коли батьки втратили надію на те, що зможуть когось знайти, у їх дім зайшла жінка старшого віку, яка хотіла влаштуватися на роботу. Галина Дмитрівна, мама Віки, не дуже хотіла приймати цю жінку, так як будинок великий, прибирання дуже багато та ще й готувати потрібно, але вона змінила рішення після того що було далі. Коли Тетяна Миколаївна розповідала про свій досвід у цій сфері, по сходах спустилася дівчинка 5 рочків, з золотавими кучерями, які блищали на сонці та неслухняно спадали на плечі дівчинки. Дівчинка була сумна та заплакана, вона підійшла до жінки та оглянула її, і в той момент підбігла та обійняла жінку за шию дуже сильно, і запитала:- Ти тепер назавжди будеш зі мною,- та поцілувала Тетяну Миколаївну в щічку. Жінка не могла стримати посмішку та сліз, адже вона немала нікого із рідних. Її дочка подорожуючи із чоловіком та сином загинули у автокатастрофі, а чоловік загинув молодим і вона сама жила. Галина Дмитрівна, дуже зраділа, що її донечка нарешті посміхалася і вирішила прийняти Тетяну Миколаївну на посаду. Звісно вона розуміла, що потрібно буде ще брати персонал, так як жінка вже старша і таке навантаження буде їй забагато.
Андрій запропонував відвезти дівчат додому. Останню він підвіз Віку, вони під будинком дівчини, ще довго розмовляли, аж доки не почало світати. Віка вирішила що потрібно йти, адже батько скоро прокинеться, і тоді будуть серйозні наслідки.
© Black Butterfly ,
книга «Щастя поруч...».
Коментарі