Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11
Розділ 12
Розділ 13
Розділ 14
Розділ 15
Розділ 16
Розділ 17
Розділ 18
Розділ 19
Розділ 12

Час проходив, погані моменти щодня Вікторія намагалася залишати у минулому, і сприймати усе на краще. З початком літа Леся раділа канікулам, а Віка готувалася до здачі екзаменів у коледжі. Вона дуже хвилювалася хоча й чудово розуміла, що протягом року дівчина старанно вчилася. Сім’я займалася роботою, а також підготовкою до весілля у Дмитруків.

Ввечері Вікторія вирішили подзвонити Дмитру, адже у нього завтра важливий екзамен, від якого залежало майбутнє навчання.

- Привіт, не зайнятий? -запитала Віка.

- Привіт, радий тебе чути. Та ні маю вільний час. Як твоє самопочуття? – поцікавився хлопець.

- Самопочуття чудово, ти краще скажи як твоя підготовка до екзамену?

- Ох, саме в процесі, ніч ще дуже довга, часу багато, - відповів Дмитро сміючись.

- Ну звісно, взагалі-то, потрібно виспатися, хоча кому я це розповідаю ти і сам усе це знаєш.

- Отож, раджу людям багато, а сам не виконую із того нічого, - підсумував хлопець.

- Діма, так не можна, мені здається, ні я просто впевнена, що ти усе здасиш, а зараз необхідно виспатися. Ти молодець, я у тебе вірю. Тому бажаю тобі удачі!

- Дякую за побажання і впевненість, хочеться обійняти за такі слова, шкода, що я доволі далеко. А як твоя сесія проходить?

- Як усе здасиш, тоді і обіймеш, бо це буде означати, що недаремно я бажала. Та моя сесія в нормі, ще три екзамени і вільна на усе літо, - відповіла Вікторія.

- Ого про обійми я запам’ятав, і тому тепер ще більша мотивація усе написати, - посміхнувся Дмитро, і додав, - ну вже не багато залишилося, ти неодмінно справишся, ти сильна і розумна дівчинка, і ще багато всього можна перерахувати, але ти і сам усе знаєш

- Дуже добре що я тебе мотивую, і дякую тобі за хороші слова. А тепер необхідно лягати спати, тому добраніч, гарних снів і все ж лягай спати, довго не засиджуйся.

- Тобі дякую, за те що подзвонила, був радий чути. Лягаю спати, і бажаю тобі хороших снів. Бувай.

- Дякую, папа.

Вимкнувши дзвінок, Віка посміхнулася сама до себе. І одразу ж задумалася, від якого це часу вона радіє від розмов з Дмитром. Повернувшись у ліжку одразу заснула.

© Black Butterfly ,
книга «Щастя поруч...».
Коментарі