тиша спалахів

bandagemaniac

хотілось би тобі запропонувати— ночами за зірками спостерігати. та відповідь гадаю ясна, моя надія вже погасла.. ✮ теплом обіймів огорнути,~ допомогти тобі заснути. це мої сни та й годі— милуватись твоїй вроді.. ★ можливо шанс ще є у нас, не згаємо увесь цей час. хоч то усе мої лиш втіхи, життя без тебе — останні вдихи.. ☆ піди зі мною ти хоч раз, мені вистачить пара фраз. навіть якщо потону від низ,.. не хочу щоб твій голос втих.. ✮ у відчаї дала б питання, тобі вночі я на прощання.. відповіді вже не треба, її дадуть зірки з неба. ★ навіть зірки, й ті не знають.. або.. від мене все ховають.. ☆ 30.03.24

2024-04-07 18:50:54

Інші вірші поета

valentine day 2024 запроторена в житті 15. раз листопад не буде більше дня

Інші поети

em Скітаній

@vo0135

Mrs Monica L

@MrsMonica

hawaii_palmafa

@hawaii_palmafa

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12106

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1874