fading at sunset
At sunset, the guitar cries, Playing songs beneath red skies, In a world that’s not our own, We’re together, but alone. Are we real, or are we ghosts? Wandering where no one goes. They all live, but we just fade, In the twilight, unafraid. Double suicide, we fall, In a world that isn’t real at all. Bleeding wrists and silent screams, Fading out, lost in dreams. We walk to places dark and sweet, Where the earth and sorrow meet. Mental scars, we wear them proud, In a world that’s far too loud. Are we human, are we free? Or just shadows in the sea? As the others live their lies, We escape beneath the skies. In your arms, I’ll disappear, Where the end is never near. We’re not real, but that’s okay, Let the sun take us away. In this sunset, we’ll be free, Just you and me, just you and me. 04.10.24
2024-10-12 05:51:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4152
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1565