Я квітка на вишневому дереві
Серце Мрійниці
Я квітка на вишневому дереві. Сьогодні я цвіту у всій красі. Сьогодні я ароматна і запашна. Сьогодні я для бжіл І для твоїх очей. Я квітка на вишневому дереві Я відпускаю пелюстки погратися з вітром у "хто кого пережене" Вітер, як завше, переміг. Я не здаюсь. Пелюсток все менше. Бажання перемогти все більше. Я квітка на вишневому дереві Я вже забула, як це бути ароматною Бути для бджіл Для твоїх очей. Я вже відпустила останню пелюстку Провела в останню путь. Я впала на землю тілом. Лежу замертво. Я квітка на вишневому дереві Була вчора Є сьогодні Буду завтра Жива Мертва Не народжена Я квітка, що втратила красу в гонитві за вітром Його немає, а я цілую холодну землю, чи то перемогу Я квітка на вишневому дереві Зівяла Впавша Стомлена. Та я є Я ще повернусь у всіх красі Весно. Ти мене впізнаєш Я буду квіткою на вишневому дереві Для бджіл Для тебе Для твоїх очей.
2020-04-28 15:12:54
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Божевільний
Гарний верлібр 👍
Відповісти
2020-05-06 17:52:28
1
Серце Мрійниці
@ Божевільний дякую 🧡(я теж колись так була підписана)
Відповісти
2020-05-07 14:00:23
Подобається
Інші вірші поета
Ти Вона просто хотіла кохання Не треба без тебе Наша казка
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2526
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043