Вірші
Всі
дороговказ
ці дикі словоплетіння роблять мене кращою, гублять в чужорідних зіницях напомаджений образ, мої невдалі асонанси попахують амброю, або чимось на зразок - несподівно древнішим.
вони виставляють дороговказ, на ньому мною ж написано,
викарбувано,
випалено,
намічено,
хто я, як мене розуміти і з чим їсти. щоб не подавитись і впевнено стояти поруч.
до всіх джерел любові - це ліворуч, обабіч - стежками ненависті і злості, на роздоріжжі не забудь відповісти, чи з того боку взагалі ти заглядав у лінгвістичну карту.
2
0
229
коли ми були одні
а давай ти не будеш дірявити мою скроню,
торкатися перепліччя випадковістю і, між іншим,
посилати імпульси тривожності і страху,
мені здавалось, я була чимось більшим,
ти / мені / важливішим,
ми / взаємно / теплішими.
а давай облишимо ці надлюдні вулиці в стилі джармуша,
ти облишиш думку про мене, я - про себе також.
люди мені від безвиході моргають политицями,
коли ти нав'язливо давиш між ребра поглядом,
коли ти змовкаєш - мовчання стає різновидом,
болю і зради, тілесного відступництва.
моя образа лягла клеймом екзекуції,
мабуть, пробач за затемнення на чолі,
я любила тебе, коли ми були одні,
ти окремо від мене,
я окремо від всіх.
богу / якщо він є /
доведеться пробачити мені мій гріх,
а от чи пробачиш ти?
/ незнати кому молюсь /
хоч би зміг.
0
0
340
