Вірші
дороговказ
ці дикі словоплетіння роблять мене кращою, гублять в чужорідних зіницях напомаджений образ, мої невдалі асонанси попахують амброю, або чимось на зразок - несподівно древнішим.
вони виставляють дороговказ, на ньому мною ж написано,
викарбувано,
випалено,
намічено,
хто я, як мене розуміти і з чим їсти. щоб не подавитись і впевнено стояти поруч.
до всіх джерел любові - це ліворуч, обабіч - стежками ненависті і злості, на роздоріжжі не забудь відповісти, чи з того боку взагалі ти заглядав у лінгвістичну карту.
2
0
229
коли ми були одні
а давай ти не будеш дірявити мою скроню,
торкатися перепліччя випадковістю і, між іншим,
посилати імпульси тривожності і страху,
мені здавалось, я була чимось більшим,
ти / мені / важливішим,
ми / взаємно / теплішими.
а давай облишимо ці надлюдні вулиці в стилі джармуша,
ти облишиш думку про мене, я - про себе також.
люди мені від безвиході моргають политицями,
коли ти нав'язливо давиш між ребра поглядом,
коли ти змовкаєш - мовчання стає різновидом,
болю і зради, тілесного відступництва.
моя образа лягла клеймом екзекуції,
мабуть, пробач за затемнення на чолі,
я любила тебе, коли ми були одні,
ти окремо від мене,
я окремо від всіх.
богу / якщо він є /
доведеться пробачити мені мій гріх,
а от чи пробачиш ти?
/ незнати кому молюсь /
хоч би зміг.
0
0
342
дуже боляче
триматися за ваші руки,
шукати тепла і не знаходити,
я так боялася нещирості й розлуки,
в часи коли найближчі
найпотрібніші
/ мої /
ставали несподівано
зненацька
/ дуже боляче /
звичайними чужими
перехожими.
0
0
208
така, як ти
про таких, як ти, пише прозою варгас льоса, божевільна, нестримна, поранена волею. твоє гірке пійло на вечір п'ятниці - терпка сльоза, одні нарекли тебе нещасним випадком, інші - долею.
тебе не втримати - нестійка терпка хімічна субстранція. в стані спокою може здатися - комільфо, але ті, в кого вищий iq, тримають дистанцію, до тих, в кого нижчий, життя ні разу не привело.
таких, як ти, вином заливають на дно душі романтики, про тебе скажуть - безмірно вільна, та розуму несповна, твої портрети виберуть для тату-знамен розбійники, такі-як-ти течуть пекучим трунком статики,
але, нажаль, в своїх же венах.
2
0
197
пророкувати
мої панічні атаки повільно рватимуть його душу,
щоночі я прокидатимусь на холодній липкій подушці,
він сидітиме збоку, втупивши погляд в стіну
і крутитиме наче веретено думку: "я її все ж покину,
я її покину і будь що буде,
не мій клопіт, не мій біль, не моя провина,
що чорною ниткою доля закрутила в морський вузол
наші тонкі вуста, наше волосся, бліді руки,
любов знайшлася, відбулася, забулася.
я її покину".
він мене покине, залишить мене одну,
як в той день, коли вихопив наче з виру - з натовпу,
мої сни відчувають гіпоталамусом - судний день прийшов,
я наче вбивця виходжу на дерев'яну плату,
якось зранку прокинуся на твердому пом'ятому ліжку...
а він -
він мене вже покинув.
1
0
185
